Шкільна родина

Пам’ятка для учнів

Як готувати домашні завдання

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось незгодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З’ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп’ютер, навчися за його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.

8. Якщо матеріал, який необхідно вивчити, великий за обсягом або складний, розділи його на частини й опрацюй кожну окремо. Використовуй метод ключових слів.

9. Не залишай підготовку до творчих робіт, доповідей на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал.

11. Складай план усної розповіді.

12. Перевіряй себе.

КОНТРОЛЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

(2 клас)

Виступ на батьківських зборах

         Контроль і оцінювання навчання молодших школярів є одним із важливих засобів мотивації і стимулювання їх навчально – пізнавальної діяльності. Так, позитивна оцінка у поєднанні з іншими мотивами учіння сприяє розкриттю перспектив успіху дитини, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися. Сприяє формуванню адекватної самооцінки.

         При оцінюванні знань, умінь та навичок учнів 2 класу у І семестрі використовувалася безбальна система оцінювання, яка залишиться і надалі з таких предметів інваріантної складової:

         «Інформатика»,

         «Музичне мистецтво»,

         «Образотворче мистецтво»,

         «Основи здоров’я»,

         «Фізична культура».

Відмова від використання балів у 1 і 2 класах пов’язана з віковими особливостями учнів початкових класів. 6 – 7 річний школяр по – особливому сприймає оцінку своєї діяльності. У нього переважає зовнішня мотивація діяльності. У цьому віці дитина поки ще не вміє об’єктивно оцінювати результати своєї діяльності, здійснювати контроль і самоконтроль, оцінку і самооцінку.

         У дошкільному віці у дитини сформувалося позитивне ставлення до себе. Під впливом різноманітних чинників шкільного життя ці уявлення піддаються серйозному випробовуванню.

         Навчання пов’язане не тільки з успіхами, а й з невдачами, отже, низькими оцінками. Тому оцінка здатна викликати в учня гострі переживання: радість, емоційне задоволення успіхом, сором за невдачу, внутрішній протест проти осуду. Радість і задоволення досягненнями у навчанні підтримують мотивацію навчання, створюють позитивний емоційний фон у стосунках з учителем і однолітками. Почуття гіркоти, невдоволеність невдачами можуть спричинити неусвідомлений конфлікт з оточенням, зниження самооцінки, зневіру, небажання вчитися.

         Оцінювання вчителем дитина сприймає як заохочення чи покарання, не відносячи її до своєї діяльності. Все це відбувається із – за не сформованості у молодших школярів диференційованої самооцінки (тут важливий коментар учителя за що саме виставляється дана оцінка).

         Відмова від використання балів у процесі навчання учнів у 2 – 4 класах з окремих навчальних предметів зумовлена необхідністю формування внутрішньої мотивації в навчанні, збереження психофізичного здоров’я учнів, формування адекватної самооцінки учнів, розвитку творчих здібностей учнів, формування умінь самостійно оцінювати результати власної навчальної діяльності, розвитком навчальної самостійності учнів у здійсненні контроль – оцінної діяльності. Окрім того, доцільність безоцінного навчання викликана:

- специфікою навчальних предметів;

- значними відмінностями в рівнях розвитку індивідуальних здібностей і творчих обдарувань учнів;

- переважанням колективних видів діяльності у процесі навчання музики, фізичної культури і т. д.;

- множинністю видів діяльності на цих уроках, включенням учителів у творчий процес.

         Протягом усього періоду навчання, який проходить без використання балів. Потрібно цілеспрямовано працювати над формуванням в учнів навичок самостійного оцінювання результатів власної навчальної діяльності.

         Основні принципи безбального навчання:

         - критеріальність.

         - пріоритет самооцінки,

         - неперервність,

         - гнучкість і варіативність інструментарію оцінки,

         - поєднання якісної та кількісної складових оцінки,

         - природність процесу контролю та оцінки.

Норми оцінювання робіт з української мови

Рівень навчальних досягнень учнів	Бали	Кількість помилок
Початковий	1	9 і більше
	2	8
	3	7
Середній	4	6
	5	5
	6	4
Достатній	7	3
	8	2
	9	1
Високий	10	1 негруба помилка або 2 – 3 виправлення
	11	1 виправлення
	12	-

Крім грамотності до уваги береться каліграфія (правильність написання букв та їх з’єднань) і культура оформлення письмової роботи: від оцінки за грамотність віднімається 1 – 2 бали за помилки в написанні букв і з’єднань та недотримання культури оформлення письмової роботи.

Норми оцінювання робіт з математики

Рівень навчальних досягнень учнів	Бали	Характеристика навчальних досягнень учнів
Початковий	1	Робота виконувалась, але допущено 9 і більше грубих помилок
	2	Правильно виконано менше третини роботи або в роботі допущено 8 грубих помилок
	3	Правильно виконано третину роботи або в роботі допущено 7 грубих помилок
Середній	4	Правильно виконано дві п’ятих роботи або в роботі допущено 6 грубих помилок
	5	Правильно виконано половину роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 5 грубих помилок
	6	Правильно виконано три п’ятих роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 4 грубі помилки
Достатній	7	Правильно виконано дві третіх роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 3 грубі помилки
	8	Правильно виконано три четвертих роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 2 грубі помилки
	9	Робота виконана в повному обсязі , але допущено 1 грубу помилку й 1 негрубу помилку
Високий	10	Робота виконана в повному обсязі, але допущено1 негрубу помилку
	11	Робота виконана в повному обсязі, окрім завдання підвищеної складності або творчого
	12	Робота виконана правильно в повному обсязі , в тому числі завдання підвищеної складності або творче

Під час виставлення оцінки обов’язково враховується каліграфія та культура оформлення письмової роботи.

Оцінювання природознавства

         Об’єктами контролю у процесі навчання природознавства є складники природознавчої компетентності:

         - знання (у формі фактів, уявлень, понять) про предмети і явища природи, їх взаємозв’язки і залежності між ними;

         - уміння виконувати різні види навчально – пізнавальних дій щодо об’єктів природи та інформації про них;

         - уміння застосовувати спеціальні методи пізнання об’єктів природи (дослід, практичну роботу, спостереження);

         - уміння виконувати практичні дії з об’єктами природи;

         - уміння оцінювати об’єкти природи, а також власну поведінку та інших людей серед природи;

         - уміння застосовувати набуті знання й навички у своєму повсякденному житті;

         - уміння творчого застосування набутих природничих знань і способів діяльності у змінених ситуаціях;

         - досвід емоційно – ціннісного ставлення до навколишнього світу і природи, до різноманітних видів діяльності, зокрема природоохоронної.

Тема. Роль батьків в успішній адаптації дитини до навчання у школі

Мета. Ознайомити батьків із причинами відвідування школи із 6 – 7 років, з правилами організації режиму, харчування, створення мотиваційної сфери, щоб малюк відвідував школу із задоволенням. За допомогою рольових ігор з’ясувати причини, які впливають на бажання дітей ходити до школи. Розпочати знайомство з пам’ятками для батьків майбутнього першокласника «Чого не можна робити батькам при дитині?»

Учасники зборів: батьки майбутніх першокласників; батьки дітей, які відвідують дитячий садок.

Час проведення: вересень, приміщення дитячого садка.

Хід зборів

І. Привітання. Організаційний момент.

ІІ. Інформація для сприйняття.

         Першого вересня, через рік ваші діти стануть першокласниками, зміниться їх статус, організація життя. Чому саме в 6 років?

         Відомий педагог Ш. О. Амонашвілі у своїй книзі «В школу – з шести років» пояснив це так:

·        шестирічний вік – найбільш сприятливий період розумового розвитку і соціальної підготовки дитини;

·        сучасна дитина готова до зміни свого статусу, тобто має достатній рівень психофізичного, інтелектуального, емоційного, комунікативного розвитку і готова засвоювати програмовий матеріал 1 класу;

·        збільшення терміну навчання в початковій школі дає можливість збільшити час на вивчення рідної мови, математики, природознавства.

Вітчизняні психологи та педагоги пропонують орієнтуватися на індивідуальні психологічні  особливості дитини. Крім зрілості інтелекту і широти світогляду, слід враховувати емоційну та комунікативну готовність. Тому фахівці не радять віддавати дітей до школи раніше 6 років без попередньої консультації з психологом.

         Мине небагато часу і ваш син чи донька стане першокласником. Ця подія змінить життя не тільки дитини, а й вашу. Як показує досвід, не всі готові до таких змін. Деяким першокласникам, навіть з високим рівнем інтелектуального розвитку, непросто пристосуватися до нового навантаження, до змін в режимі дня, засвоєння шкільних норм і правил, до налагодження взаємин з учителем і однокласниками. Перший рік навчання в школі – надзвичайно складний для дитини. Оскільки їх потрібно адаптуватися до нових умов життя, нового виду діяльності, нових обов’язків та нового статусу.

         Процес адаптації дитини до школи, шкільного життя розглядається в кількох аспектах:

·        біологічному,

·        психологічному. Соціальному.

Біологічний аспект передбачає пристосування першокласника до нового режиму навчання й життя. Психологічний аспект полягає в прийнятті дитиною нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Соціальний аспект адаптації пов’язується зі входженням дитини до учнівського колективу.

Труднощі, з якими дитина стикається в адаптаційний період:

·        мені здається, що моя дитина навчатиметься найгірше;

·        мені здається, що моя дитина буде кривдити інших дітей;

·        на мій погляд, п’ять уроків – завелике навантаження для моєї дитини;

·        вчитель початкових класів не розуміє дитину;

·        дитина добре навчається в школі, коли вчителька її власна мама;

·        важко уявити, що моя дитина швидко навчиться читати, лічити, писати;

·        мені здається, що діти в цьому віці не здатні дружити;

·        моя дитина часто плаче, коли звертаються чужі люди;

·        моя дитина не ходила в дитячий садок і не розлучалася зі мною;

·        початкова школа рідко може чогось навчити;

·        я побоююсь, що діти будуть глузувати з моєї дитини;

·        боюся, що вчителька не зможе оцінити успіхи кожної дитини;

·        моя дитина говорить: «Ми підемо до школи разом».

ЗАВДАННЯ ДОРОСЛИХ -  ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОДОЛАТИ ЦІ ТРУДНОЩІ.

Чинники, що супроводжують адаптаційний період:

1.     Відбувається фізіологічне підлаштування діяльності функціональних систем організму дитини до змін у режимі і навантаженні.

2.     Формуються, розвиваються, засвоюються способи і прийоми навчальної діяльності.

3.     Через емоційну сферу учня здійснюється оцінка змін у навколишній реальності, і комфортних, і дискомфортних, відповідно до неї регулюється поведінка і діяльність.  

Чинники, які зумовлюють високий рівень адаптації:

·        повна сім’я;

·        правильні методи виховання;

·        рівень освіти батьків;

·        відсутність конфліктної ситуації в сім’ї;

·        функціональна готовність до школи, шкільна зрілість;

·        адекватне усвідомлення свого статусу в групі ровесників;

·        високий статус дитини в групі до вступу в 1 клас;

·        задоволення від спілкування з дорослими;

·        позитивне ставлення до дітей з боку батьків і вчителя.

         Поняття адаптації безпосередньо пов’язане з поняттям «готовність дитини до школи».  У зв’язку з цим, можна виокремити ще один чинник, який сприятиме успішній адаптації дитини до шкільного навчання – її підготовка до школи.

Тест для батьків «Чи готова дитина до школи?» (додаток № 1)

Тест для дитини (додаток № 2)

         Підрахуйте результати. Можливо, результат тесту не виправдав ваших сподівань, що ваші дочка чи син ще не зовсім готові йти до школи. Не засмучуйтесь, адже у вас ще є час, щоб зацікавити дитину, показати, що в школі їй може бути цікаво.

         Початок навчання дитини в школі – це іспит для сім’ї, у якій вона росте і розвивається. Батьки мають знати, що діти, які відвідували дитячий садок, до шкільного життя звикають легше.  Якщо дитина до школи здебільшого знаходилася вдома, готувати її треба ретельно. Йдеться не про вміння читати й писати. Важливим є стан її здоров’я, психологічне налаштування на шкільне навчання, уміння спілкуватися з однолітками.

Кілька порад батькам

         Обираючи школу, керуйтеся не принципом престижу, а принципом зручності для дитини (відстань до школи має бути не більше 0,5 км пішки або не більше 15 хвилин їзди).

         Не забувайте, що кожна дитина – індивідуальність, тому темп засвоєння шкільної програми у кожного свій.

         Психологічна підготовка дитини не менш важлива. У більшості випадків дитина готова до школи. Справа батьків – потурбуватися, щоб дитина була підготовлена до вимог, які висуваються до учнів. Поясніть дитині, що таке школа, навіщо ходити до школи, розкажіть про свої шкільні роки.

         Типовою помилкою батьків є уникнення спілкування з учителем. Тому знайомтеся зі своїм учителем до початку навчання в школі. Для цього зробіть разом з дитиною екскурсію до школи, познайомтеся з учителем, поспілкуйтеся з ним.

         На сімейній раді обговоріть питання організаційного характеру: як дитина буде добиратися до школи, як буде організоване її гаряче харчування, з ким буде залишатися вдома після уроків, чи варто дитині ходити на групу продовженого дня.

         Підберіть для дитини зручний шкільний одяг та ранець, письмовий стіл, настільну лампу. Забезпечте дитину шкільним приладдям для навчання, порадившись з учителем.

         Адаптація дитини до школи буде проходити успішно, якщо дорослі з найближчого оточення (її батьки і вчителі) будуть знати специфічні особливості психологічного розвитку та навчання шестирічних першокласників і використовувати їх у власній педагогічній діяльності.

Роздуми професора В. Д. Єремеєвої щодо особливостей розвитку дітей шестирічного віку.

1.     У шестирічної дитини дуже слабка мускулатура, яка керує збереженням певної пози. Дитина може залишатися без втоми (бігати,стрибати) 10 – 15 хв. Це означає, що через цей час треба учневі порухатися, змінити позу тіла. Важливо дорослим не забувати про це (проводити фізкультхвилинки, фізпаузи. Вправи – енергізатори.

2.     Легка форма далекозорості . у дітей шестирічного віку низькі резерви акомодації (процес адаптації ока до ясного бачення предметів, які знаходяться на різній відстані). А це означає: якщо першокласник дивиться в зошит чи книжку, а потім перевів погляд на дошку, то якийсь час він бачить її нечітко. Розпливчасто. Тому не потрібно квапити дитину.

3.     Для дитини дуже важливо, щоб поверхня, на якій лежить книга чи зошит, була похилою і розміщувалася паралельно до тої площини, в якій знаходяться її очі. Якщо цього не відбувається. Виникає ефект «оптичної перспективи»: відсутність чіткого бачення предметів. Дитина намагається вийти із ситуації: нахиляється. Тому, при читанні книга обов’язково повинна стояти на підставці, а кришка стола чи парти, за якою сидить дитина, повинна бути похилою.

4.     Пам’ятаймо: шестирічний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. Він зберігає особливості мислення, притаманні дітям дошкільного віку. У нього переважає мимовільна пам’ять, продуктивна увага – 10 – 15 хвилин. Дорослі надають дитині цілий ланцюжок інструкцій, і якщо вона пропускає якусь ланку, лають її, називають неуважною і неслухняною. Насправді дитина не здатна щось виконати не тому, що не хоче, а в силу свого психологічного розвитку.

5.     Шестирічна дитина імпульсивна і часто не може прогнозувати результати власних дій. Тому слід передбачати наслідки і таким чином убезпечити дитину від прийняття небезпечних рішень (а не говорити, що ти не розумієш, що могло б статися). Доросла людина може заставити себе щось робити вольовим зусиллям, навіть якщо втомилася, не виспалася, погано почувається або справа нецікава. Для дитини неймовірно важко, а часто навіть неможливо. Якщо вам здається, що дитина ледача, то швидше за все  ваші вимоги перевищують її можливості.

6.     Дитина 6 – ти років слабо розбирається у просторових поняттях із – з недорозвиненості нижньотеменної області мозку, тож завдання із годинником їй поки не під силу. Подібне відбувається, коли потрібно визначити, де праворуч, а де – ліворуч. Не гніваймося і не сваримося, коли дитина пише букви і цифри у дзеркальному відображенні. Мозок дитини знаходиться у стадії розвитку.

7.     Мозок шестирічної дитини не зрілий, і тому його сприйняття, мислення, пам’ять, емоції організовуються за іншими законами, ніж у дорослих. Діти й дорослі по – різному бачать, чують, відчувають. Саме тому батьки і вчителі не завжди здатні зрозуміти дитину. (Дитина пише палички. Дорослий бачить, що палички нерівні. Чи бачить це дитина? Не завжди. Доведено, що тільки в чотири роки дитина чітко починає розрізняти паралельність вертикальних ліній, в п’ять – горизонтальних, в шість – похилих. Це за біологічним, а не паспортним віком. Коли дитина втомлюється, вона ніби опускається на одну вікову сходинку нижче).

8.     Шестирічна дитина відрізняється тим, що не вміє програвати: бути слабшою, гіршою за когось. Не треба дивуватися, коли дитина говорить, що в її бідах хтось винуватий. Не судіть її з позиції дорослого.

9.     Дитина в цьому віці не здатна адекватно оцінити себе, результат своєї роботи. Вона оцінює лише свої зусилля. Якщо оцінка збігається з оцінкою дорослого – все гаразд. Якщо - ні, то у дитини є два виходи:

·        не помічати такої наче зберігає оцінки (дитина себе, не знервується);

·        повірити негативній оцінці (дитина думає, що й вона погана).

Саме тому треба бути дуже обережним, оцінюючи роботу першокласника. Але дитина в будь – якій ситуації повинна відчути, що оцінюється тільки її робота, а не вона сама, відчувати, що відношення до неї з боку батьків не залежить від результату виконаної роботи.

         Одна з найстрашніших вад навчання першокласників – це виховання страху допустити помилку. Якщо дитина панічно боїться помилитися, вона не шукає закономірностей, не пробує, не експериментує. Вона перестає думати, міркувати, аналізувати, спів ставляти, проявляти ініціативу, а тільки болісно пригадує те, що говорив учитель або мама, те, що написане в підручнику. Отримані таким чином знання не створюють цілісного світосприйняття. Слабо тримаються в пам’яті непов’язаними уривками. Це означає: відповів і забув.

         Як стверджують психологи, нормальною є ситуація, коли тривалість адаптаційного періоду коливається від 4 – х до 7 – ми тижнів. Стійка пристосованість до школи досягається в першому семестрі. Можна вважати, що період адаптації протікає благополучно, якщо дитина:

·        позитивно ставиться до школи, до вчителя;

·        із задоволенням відвідує школу, розмови про школу не викликають у неї негативних переживань;

·        засвоює основний зміст навчальної програми;

·        розуміє навчальний матеріал, який вивчається;

·        зосереджена й уважна при виконанні завдання, доручення, вказівок дорослого;

·        може самостійно виконувати типові навчальні завдання;

·        дружить із багатьма однокласниками.

Якщо процес адаптації до шкільного навчання проходить спокійно, дорослі однаково повинні пам’ятати:

першокласник поки що не може впоратися з усіма завданнями, вимогами, проблемами самостійно.

Дитина потребує розуміння і чуйного ставлення вчителя, уваги, великої любові  і терпіння батьків, а за необхідності – консультації професійних психологів.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА

·        Разом із дитиною складіть розпорядок дня, не тільки стежте, але й допомагайте дитині його дотримуватися.

·        Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрінеться в школі. Поясніть доцільність їх виконання.

·        У переважній більшості діти йдуть до школи з великим бажанням бути учнями, навчатися в школі. Виявляйте щиру зацікавленість у шкільних справах і турботах дитини. Це допоможе учня повірити в свої сили, підтвердити значущість свого нового статусу.

·        У кожній виконаній дитиною роботі обов’язково знайдіть щось хороше, вдало виконане, за що можна похвалити її. Пам’ятайте: похвала і позитивна емоційна підтримка сприяють підвищенню пізнавальної активності дитини, її інтелектуальних досягнень. Тому за кожної нагоди підтримуйте свою дитину.

·        Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою до вчителя, до шкільного психолога.

·        Зі вступом до школи в житті дитини з’явилася людина більш авторитетна, ніж батьки. Це – вчитель. Плекайте в дитині позитивну думку про свого педагога та поважливе ставлення до нього.

·        Навчання – це важка і відповідальна справа. Початок навчання в школі істотно змінює життя дитини, та це не є приводом, щоб позбавляти її радості життя. У першокласника повинно залишатися достатньо часу для спілкування з друзями, прогулянок, ігрових занять, розваг.

ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ БАТЬКАМ

1.     Будити дитину в останній момент перед виходом до школи, пояснюючи це собі та іншим великою любов’ю до неї.

2.    Годувати дитину перед школою і після неї сухою їжею, бутербродами, сухариками, чіпсами, пояснюючи це собі, що дитині така їжа подобається.

3.    Вимагати від дитини тільки високих навчальних результатів. 

4.    Забороняти гратися іграшками, брати їх до школи.

5.    Змушувати дитину спати вдень після уроків або позбавляти її цього права.

6.    Кричати на дитину.

7.    Сварити дитину, особливо перед сном, перед початком уроків, коли вона не дуже добре почувається, у присутності інших людей.

8.    Змушувати багаторазово читати один і той текст, переписувати в зошит із чернетки.

9.    Дозволяти дивитися телевізор чи працювати за комп’ютером більше 40 – 45 хвилин в день.

10.                      Дозволяти дивитися перед сном страшний фільм і грати в галасливі ігри.

11.                      Стримувати рухову активність дитини у вільний від уроків час.

12.                      Розмовляти з дитиною про її шкільні проблеми зверхньо, гнівно і повчально.

13.                      Не прощати дитині її помилки і невдачі.

Тема: Якщо мобілка приросла до вуха..  (Школяр та мобільний телефон)

Мета:

Формувати  поняття шкідливості мобільних.  Розвивати  у батьків уміння робити правильні висновки щодо користування телефоном та уміння захистити себе і телефон.  Виховувати у батьків почуття відповідальності за своє здоров’я та здоров’я своїх дітей.

Учитель:

За підрахунками фахівців, усього в світі майже мільярд людей користуються мобільними телефонами. Чверть з них – твої однолітки.(( Уже чверть населення Землі користуються мобільним зв’язком.))(на 1 квітня 2006 року-33,1 млн абонентів в Україні.). Тому питання чи справді мобілки шкідливі стає дедалі актуальнішим.

Щодо шкідливості мобілок існують різні версіі, між науковцями досі немає згоди. Але якщо вже телефон приріс до вуха, то про що ми повинні пам’ятати...

·                                  Якщо людина розмовляє по мобільному то її мозок локально « перегрівається». Дехто порівнює вплив мобілок на людину з впливом мікрохвильовок. Тільки при цьому підігрівається не піца. А мозок користувача.

·                                  В багатьох країнах світу були випадки , коли блискавка вдаряла в мобільний телефон ( при сходженні на Говерлу блискавка вдарила в телефон одного з охоронців В.Ющенка). Це пояснюється тим, що електромагнітні хвилі, які випромінює мобільний, можуть притягнути розряд атмосферної електрики. При цьому не обов’язково навіть розмовляти по телефону: достатньо щоб мобільник був просто включений.

·                                 Часте користування мобільними відображається на розумових здібностях. У 68% дітей,  які  мають мобільні телефони, не дуже гарні оцінки в школі порівняно з «безмобільними» хлопцями та дівчатами.

·                                  Мобільник обмежує розвиток дитячих здібностей до спілкування. Адже з мобільником відпадає потреба виходити на вулицю, як наслідок-брак спілкування і друзів.

·                                  Мобільні телефони шкідливі для зору. Довести це вдалося в ході наукових експерементів на телятах ( будова їхніх очей схожа з людською) . Протягом 10 днів підряд  лише з десятихвилинними перервами через кожну годину одне теляче око піддавалося дії радіації мобільника. Результати експерименту виявились однозначними. Опромінене око втратило фокусування. Незаймане ж зберегло 100% -зір. Звідси вчені зробили висновки: мобільний телефон шкідливий для зору, але відмова від використання приладу дає очам шанс на реабілітацію.

·                                  

Мобільні телефони: користь і шкода

Небезпека 1.

Опромінення. Стільниковий зв'язок викликає рак мозку.
Рекомендації зводяться до наступного: передусім потрібно вибрати телефон з меншою максимальною потужністю, прагнути обмежити кількість розмов і розмовляти безперервно не більше 2-3 хвилин, перекладаючи телефон від одного вуха до іншого. Крім того, треба враховувати, що дитячий організм більш сприйнятливий до дії EMI, тому необхідно жорстко обмежувати спілкування дітей з мобільним телефоном. Так британці, наприклад, збираються ввести вікові обмеження, а також максимальну тривалість розмов і кількість можливих щоденних дзвінків для дітей.

Небезпека 2.

Унаслідок користування мобільними телефонами у людей виникає підвищена тривожність і схильність до психозів. З чим це пов'язано?
Людське тіло виконує роль антени для телефонів. Активність мозку змінюється, коли ми підносимо телефон
до вуха. Зустрічаючи таку атаку, мозок «завантажується», а потім «розвантажується», тобто сповільнюється процес мислення у будь-який час доби. Частіше всього вдень, коли ми так часто використовуємо чудо техніки, без якого вже ніяк не обійтися, і коли нам потрібна ясна голова для вирішення важливих задач.
Вихід із ситуації.
На жаль, він тільки один: не розмовляти по мобільному телефону довше 3-х хвилин, мінімальний інтервал між дзвінками - 15 хвилин

Небезпека 3.

Останні дослідження англійських медиків дали підстави ще для однієї небезпеки, пов'язаної з використанням мобільного телефону.
Під час грози мобільник стає смертельно небезпечним..
Тому, опинившись під час грози в лісі, парку чи просто неба, хоча б відключіть свій мобільник. І в жодному разі не намагайтеся перекричати грім у свою слухавку.

Небезпека 4.

Акумулятор.
Про те, що мобільні телефони, хоч і дуже рідко, вибухають, також неодноразово повідомлялося в ЗМІ. До того ж, вибухає не сам телефон, а його власний... акумулятор.
Перший випадок стався в Україні. Мобільний телефон вибухнув у руках 11-річного хлопчика. З розповіді підлітка, зі слухавки спочатку пішов дим, потім був удар і вогняний спалах, після чого він знепритомнів. Отямившись, хлопчик побіг по допомогу до родичів. Андрія негайно доправили до лікарні. Вибухом хлопчику понівечило праву долоню, відірвало два пальці. Кислотою з акумулятора обпалило ліву руку.

Нині мобільний телефон дає можливість своєчасно повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі про місцезнаходження протягом дня.
Проте використання мобільних телефонів на уроці може заважати здійснювати навчальний процес. До того ж, під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. А ще більшість школярів користуються телефонами з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Так пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість. В зв'язку з цим міністр освіти видав наказ Міністерства освіти і науки України від 24.05.07 №420 «Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу». Цим наказом забороняється користуватися з 1 вересня 2007 року мобільним телефоном у школі. Учні мають користуватися мобілками лише як засобом зв'язку і не під час уроків.

Як захистити себе і телефон?

·                                 Не носи апарат на грудях і на поясі. Це найвразливіші місця на тілі для радіовипромінювання. Крім того зі шнурка апарат легко зірвати.

·                                 Тривалість розмови-не більше трьох хвилин, а пауза між розмовами-15 хв. Головне забрати телефон подалі від голови.

·                                  Краще класти мобільник у невелику кишеню на застібці верхнього одягу, у спеціальні чохли із застібками- «липучками», що кріпляться на плечі.

·                                 Приготуйтеся до ушкоджень апарату. Вибирай ударо- і вологостійкі апарати. Зекономиш гроші і нерви.

·                                 Не давай свій телефон незнайомцям навіть якщо їм треба «терміново подзвонити , а батарея сіла»

·                                 Не вихваляйся апаратом у людних місцях

·                                 Дітям до 8 років користуватися мобільним протипоказано

·                                 Не розмовляй по телефону на вулиці ввечері.

·                                 У школі , перевдягаючись , наприклад, на фізкультуру, залишай телефон у вчителя та вихователя.

·                                  Вимикай телефон  на уроках, кіно чи театрі.

·                                 З мобільним , як і з одягом: найперше він повинен бути зручним, не дуже дорогим і практичним. Адже рано чи пізно телефон зламається , або вийде з моди.

·                                 Ходити школяру вулицею з дорогим телефоном небезпечно- це зайва спокуса для грабіжників і хуліганів

ТЕСТ

1.    В яку пору доби найчастіше трапляються випадки вибуху мобільних телефонів?

а)    вдень;

б)   вночі.

2.     Чому потрібно носити апарат у спеціальних чохлах?

а)    щоб не загубити;

б)    щоб уникнути контакту з тілом.

3.    Де не можна залишати трубку на зарядку?

а)    поблизу телевізора;

б)    на легкозаймистих предметах.

4.    Що потрібно зробити з телефоном під час грози?а) не брати в руки;

б)    вимкнути;

в)    нічого.

5.    Скільки часу можна безперервно розмовляти по те­лефону?

а)    2-3 хвилини;

б)    4-5 хвилин;

в)    не більше 5-ти хвилин.

6.    Що забороняється в наказі міністра освіти «Про ви­користання мобільних телефонів під час навчального процесу»?

а)    користуватися мобільними телефонами під час уроків;

б)    користуватися мобільним телефоном у школі.

Десять заповедей Януша Корчака для родителей

1. Не жди, что твой ребенок будет таким, как ты или таким, как ты хочешь. Помоги ему стать не тобой, а собой.

2. Не требуй от ребенка платы за то, что ты для него сделал. Ты дал ему жизнь, как он может отблагодарить тебя? Он даст жизнь другому, тот – третьему, и это необратимый закон благодарности.

3. Не вымещай на ребенке свои обиды, чтобы в старости не есть горький хлеб. Ибо что посеешь, то и взойдет.

4. Не относись к его проблемам свысока. Жизнь дана каждому по силам, и будь уверен, ему она тяжела не меньше, чем тебе, а может быть, и больше, поскольку у него нет опыта.

5. Не унижай!

6. Не забывай, что самые важные встречи человека – его встречи с детьми. Обращай больше внимания на них – мы никогда не можем знать, кого мы встречаем в ребенке.

7. не мучь себя, если не можешь сделать что – то для своего ребенка. Помни, для ребенка сделано недостаточно, если не сделано всё.

8. ребенок – это не тиран, который завладевает всей твоей жизнью, не только плод от плоти и крови. Это та драгоценная чаша, которую Жизнь дала тебе на хранение и развитие в нем творческого огня. Это раскрепощенная любовь матери и отца, у которых будет расти не «наш», «свой» ребенок, но душа, данная на хранение.

9. Умей любить чужого ребенка. Никогда не делай чужому то, что не хотел бы, чтобы делали твоему.

10. Люби своего ребенка любым – неталантливым, неудачливым, взрослым. Общаясь с ним – радуйся, потому что ребенок – это праздник, который пока с тобой.

P. S.

Януш Корчак (польск. Janusz Korczak; настоящее имя польскоеHenryk Goldszmit; 1878 – 1942) – выдающийся польский педагог, писатель, врач, общественный деятель.

Педагогическая деятельность Корчака основана на формировании в детском коллективе и у отдельных воспитанников навыков самосознания, самоконтроля, самоуправления. В годы оккупации Польши фашистской Германией Корчак боролся за жизнь детей в варшавском гетто; погиб в газовых камерах Треблиски вместе с 200 своими воспитанниками.

Поради батькам щодо оцінювання шкільних успіхів своїх дітей

Батькам у стосунках зі своїми дітьми необхідно менш емоційно переживати невдачі, пов’язані зі шкільними оцінками, а натомість допомогти їм переборювати такі ситуації.

·        Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї?

·        Як зробити так, щоб ставлення батьків позитивно впливало на дитину, а не пригнічувало її?

1.     Пам’ятайте, що спілкування в роздратованому стані – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

2.     Старий, вічний педагогічний гріх. Нам потрібно, щоб вона вчилася добре сьогодні, ми примушуємо її і вона стане зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й … вас.

3.     Ви любите свою дитину, незважаючи на її невдачі у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі.

4.     Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

5.     Порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, які вона сама хоче подолати найперше.

6.     Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

7.     Хваліть виконавця, критикуйте – виконання. У ваших силах допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки роботи.

8.     Оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з учорашніми

9.     Не скупіться на похвалу: будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.

10.                       Серед моря помилок виділіть острівок успіху, на якому зможе укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль.

11.                       Ставте перед дитиною конкретні та реальні цілі. Не спокушайте її цілями, яких неможливо досягти.

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

Тема. Родинні традиції, свята та обряди у формуванні особистості дитини (2 клас)

Мета. Розглянути значення родинних свят, обрядів, традицій у формуванні особистості; з’ясувати, яке значення вони мають у родині. Сприяти розумінню батьками важливості збереження традицій родинної педагогіки; стимулювати інтерес до української народної педагогічної спадщини; учити цінувати, створювати та оберігати власні сімейні традиції.

Обладнання. Записи на дошці «Сімейні реліквії» (вишиті рушники). Підсумки досліджень: «Найстаріший член родини», «Професії моєї родини», «Географія родини». Плакати з висловами: «Без сім’ї немає щастя на землі», «Птах спирається на крила, людина – на рідню», «Мати – теплиця любові. Батько – відкривач можливостей. Серце матері – це безодня, у глибині якої завжди знайдеться вибачення. О. Бальзак».

Хід зборів

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотиваційна діяльність.

         Сім’я – природна основа суспільства. В сім’ї, через сім’ю, в умовах родинного побуту, праці, дозвілля формуються первинні ціннісні орієнтації та соціальні настанови молодого покоління. Саме тому виявлення і підтримка позитивних тенденцій у сімейно – родинних відносинах, формах родинного спілкування набуває особливої гостроти [4,с.20].

         Рід наш багатий на традиції, свята й обряди, прекрасний духовністю, оскільки з найдавніших часів наші пращури відбирали найцінніші надбання і передавали той келих мудрості і здоров’я нації з покоління від покоління.

         Гра «Птах Вдячності» [3,с.20].

На землю прилетів Птах Вдячності. Він залітає у вікна до тих, хто забув подякувати за щось своїм батькам, друзям чи знайомим. Уявіть, ніби Птах Вдячності залетів до вас у вікно, згадайте всіх, кому ви забули подякувати, і подумки скажіть спасибі.

         Презентація роботи «Сміливий мікрофон».

Розкажіть, кому ви подякували і за що.

ІІІ. Узагальнення життєвого досвіду батьків.

1. Презентація роботи груп «Традиції моєї сім’ї».

         Українці – нація, у якій на генному рівні закладені основи сімейного виховання у кращих традиціях наших пращурів. Вони вміли відчувати природу, черпати здоров’я, силу і красу з лона природи. Всі творчі сили людини були спрямовані на зміцнення сім’ї, свого роду (Презентація сім’ї Більців «У колі рідної родини») – додаток № 1.

1 група.  Традиції сім’ї до народження дитини.

2 група. Традиції сім’ї від найпершого крику.

3 група. Ігри, забави, пісні та забавки для дітей (обрядові свята).

4 група. Традиції привчання дітей до виробничих процесів.

(Представлення презентаційних матеріалів, фотоматеріалів).

Висновок.

         У процесі історичного розвитку сім’я як основна ланка суспільства і соціальної організації людей постійно набувала певного досвіду адаптації в природно – матеріальних умовах у формуванні духовного світу. Духовний світ людини, особливо формування ціннісного ставлення до людини, значною мірою матеріалізувався в морально – етичній, фольклорній, господарській і побутовій культурі народу, що забезпечувало творення родинних виховних традицій, звичаїв, які є найстійкішими елементами виховних етнопедагогічних систем. Родинні традиції, звичаї та обряди найкраще відображали досвід виховання дітей кожного народу. Розвиненість тривких родинно – сімейних, побутових і культурних традицій свідчить про високий рівень формування етносу, національності.

2. Психологічна гра.

Гра «Вільне слово».

         Поясніть прислів’я «Вдячністю серце прикрашається».

Малюнок «Вдячне серце» (робота в парах) [3,с.22 ].

Поділіться на пари. Зобразіть контури серця, а всередині намалюйте  все. Про що серце згадує із вдячністю.

Презентація роботи. Асоціативний кущ [1,с.27] «Вдячне серце».

Висновок.

         Якщо загальнолюдська мораль й гуманістичні ідеали ввійдуть у кожну родину, то можна чекати значних зрушень у збереженні та відтворенні народних традицій, підвищенні авторитету національної культури (у 1990 р. постановою Верховної Ради України офіційними святами проголошено Різдво, Великдень, Трійцю; ця акція вливається у загальний рух за відродження національної самосвідомості, мови, культури).

ІV. Рефлексія.

Творче завдання «Молоді та літні» (робота в парах)[3,с.199].

У парі один – «молодий», інший – у ролі людини поважного віку. Треба розповісти, за що ви поважаєте один одного. Наприклад: «Я вас поважаю за те, що ви зростили хороброго сина, який захистив мене від хулігана».

Висновок.

Таким чином, проаналізувавши роботу груп, психологічних ігор, особистих висловлювань членів родин, можна зробити такі висновки:

* форми та методи виховання застосовуються за певними етапами відповідно до віку особистості: до народження, немовля, дитинство, юність, повноліття, середній вік, зрілий вік;

* середовище виховання: рідний дім як мікросередовище, вулиця, заклади як макросередовище;

* аспекти впливу дозвілля на особистість:

                   психологічний розвиток,

                   моральне,

                   трудове,

                   патріотичне,

                   культурне,

                   комунікативне виховання.

У наш технологічний та інформаційний вік люди не відмовляються, навіть, від елементів містицизму та надання багатьом традиціям, обрядам і звичаям особливої святості, насамперед, від їх поцінування та додержання. У багатьох випадках важливого значення набувають родинні реліквії, мистецькі вироби, навіть суто побутові предмети.

За результатами соціологічного дослідження понад 80 % опитаних респондентів українських родин намагаються оберігати й передавати від покоління до покоління ікони, якими благословляли їх до шлюбу їхні батьки, рушники, що були своєрідними оберегами сімейного затишку, весільний одяг, сорочка немовляти, волосся з перших пострижин.

         Пам’ятаймо: діти – це дзеркало, в якому відображаються батьки.

Література

1. Дитячий фольклор

2. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. 8 – е видання. – Х.: Вид. Група «Основа», 2010. – 27 с.

3. Лопатіна О. О., Скребцова М. В. 50 уроків про чесноти для занять з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку/ О. О. Лопатіна, М. В. Скребцова. – Х.: Вид. Група «Основа», 2009. – 238 с.

 4. Третяк О. П. Виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів. Частина 1. – Х.: Вид. Група «Основа», 2013. – 248 с.

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

Тема. Морально – етичний мікроклімат сім’ї – важливий фактор виховання у дітей ціннісного ставлення до людини (1 клас).

Мета. Розширювати уявлення про морально – етичний мікроклімат сім’ї, його роль та вплив на виховання дитини. З’ясувати роль чинників, що впливають на формування позитивного морально – етичного мікроклімату в сім’ї.

Матеріали: аркуші паперу, олівці, кольорові пелюстки, клей, плакат, записи на дошці: «Хто творить розумну і добру людину, - найкращий майстер. (В. Сухомлинський)»; «Якщо хочеш залишитися в серці людському – виховай своїх дітей. (В. Сухомлинський)»; «Різкість, грубість – це пороки навіть розумних людей. Ж. Лабрюйер)».

Учасники: батьки школярів 1 класів.

Тривалість: 50 хвилин.

Форма проведення: тренінгові заняття (спільне розв’язання завдань).

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотиваційна діяльність.

         Дитина від народження вбирає в себе сімейні цінності, ту атмосферу, в якій вона виросла, переносячи ці враження на власну сім’ю в майбутньому та суспільні відносини. Що може дати сім’я дитині? Звісно, батьківську любов. Досвід батьків завжди наповнює дітей радістю та впевненістю, що вони на вірному шляху. Батьки – це ті люди, від кого приходять любов, знання і турбота[1].

ІІІ. Розв’язок проблеми «Морально – етичний мікроклімат в сім’ї».

1. Українська легенда, яку розповів своїм вихованцям В. О. Сухомлинський [3] (додаток №1).

         Усі ви трудитесь, і кожен чогось-таки вже досягнув у своєму житті, чогось надбав, щось створив своїми руками і розумом. Та все-таки "людина залишає себе в людині. Якщо хочеш залишитися в серці людському — виховай своїх ді­тей,"[4] — повчає великий український педагог. Істина ця для вас не нова. Але ко­жен, хто має дітей і серйозно займається їх вихованням, напевне, усвідомлює: виховання дітей не лише найважливіше, але, мабуть, і найскладніше наше завдання.

         Сьогодні ми спробуємо разом з вами створити модель сім’ї майбутнього.

(Створення плакату).

2. Аналіз анкет дітей та батьків (додаток № 2).

3.  Вправа «Ідеальна людина».

На столі у вас є «метелики ідеальності». Надпишіть на крилах по одній рисі характеру, притаманні порядній людині. Наклейте метелики на плакат.

4.  Гра «Дерево доброти»[2].

На листках, що лежать у вас на столі, напишіть побажання, якими ви хочете бачити своїх дітей у майбутньому. Вручіть ці побажання один одному.

         Я прикріпляю на наш плакат могутнє дерево – символ нашого українського роду, а ви прикріпіть на дерево листочки – побажання.

Слово вчителя.

Сім’я дає дитині первинну підготовку до життя: дотик до світу близьких, які оточують дитину. А вже потім народжується у кожного почуття самостійності. Сім’я – найкращий вихователь, носій найвищих моральних цінностей.

5. Гра «Сонечко Милосердя»[2].

Згадайте подумки про милосердні вчинки , які ви робили у своєму житті. Створіть спільне сонечко і прикріпіть його до нашого плакату.

         Обговорення казки В. О. Сухомлинського«Добре слово» [2] (додаток № 3).

6. Гра «Квітка майстерності» [2]

Важко переоцінити роль батьків у вихованні дітей. Сама по собі дитина не може народитися, вирости, сформуватися як особистість. Від того чим наповнений світогляд батьків і що вони готові вкласти у виховання своїх чад, безпосередньо залежить, якими людьми стануть їхні діти. Спільні заняття працею зближують дітей і батьків. Зараз ми створимо квітки майстерності: серединка – це спільне заняття, а пелюстки – риси характеру, які потрібні для досягнення майстерності.

         Прикрасимо цими квітами наш плакат.

ІV. Рефлексія.

         Вплив сім'ї на розвиток особистості залежить від її складу, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків, часу і характеру спілкування кожного з них з дитиною, єдності чи суперечливості вимог до-неї, кола сімейних інтересів. Особливе значення для розвитку особистості дитини мають наступні умови:

1. Батьківське тепло, взаємна повага в сім'ї, довіра до дитини.

2. Частота и інтенсивність спілкування батьків з дітьми.

3. Сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками.

4. Приклад батьків.

5. Педагогічна освіта батьків.

6. Індивідуальна робота школи з  батьками учнів.

         Гра «День милосердя».

Намалюйте і виріжте серце, на якому запишіть свій милосердний вчинок, що здійснили у своєму житті. Прикріпіть сердечко на плакат.

Аналіз плакату психологом за такими аспектами:

- кольорова гама,

- вибір об’єктів,

- розташування на плакаті,

- загальний висновок.

         Спробуємо разом дати назву цьому плакату. («Моя сім’я у майбутньому», «Добре серце», «Душа сім’ї»).

Захист назв (узагальнення почутого на занятті).

Додаток № 1

         Це було давно. В одному селі дівчата й жінки вирішили показати свою майстер­ність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, полотно, скатерку, одяг.

         У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У старих людей, яким громада доручила назвати найкращих майстринь, очі розбіглися: багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски, на яких були вив'язані дивні птахи.

         Але переможницею стала дружина бідняка — Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, хоч усе це вміла чудово робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губів — заспівала, защебетала пташ­ка, як жива. Всі стояли на майдані, не поворухнувшись, усіх зачарувала пісня, раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок, якого привабив спів на землі.

         "Хто творить розумну і добру людину, — найкращий майстер" — таке було рішення стариків.

Додаток № 2

Запитання до дітей:

1.             Якою людиною ти хочеш бути?

2.             Ким ти хочеш бути?

3.             Що необхідно для того, щоб у вас вдома всім було добре?

4.             Без чого людина не може прожити?

5.             Якби ти знайшов скарб, щоб ти зробив?

6.             Щоб ти зробив, якби у тебе була чарівна паличка?

Запитання для дорослих:

1.             Які якості є необхідними Вашій дитині як людині?

2.             Якою ви б хотіли бачити свою дитину?

3.             Які риси, на Вашу думку, притаманні хорошій сім’ї?

4.             Без чого не можна прожити?

5.             Що б Ви вчинили, знайшовши скарб?

6.             Якби Ви все могли, то що зробили б, що створили б, що виправили б?

Додаток № 3

Добре слово

В. Сухомлинський

         В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: застудилась, почала кашляти й танути на очах.

         До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка та бульйон із курячого крильця. Кожен говорив: «Потрібно добре харчуватися, потрібно дихати свіжим повітрям, і хвороба втече у ліси й на болота».

         Оля їла мед у стільниках та солодке коров’яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон із курячого крильця. Але ніщо не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

         Одного дня біля хворої зібралися усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

     - Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.

         Раптом відчинилися двері та до хати увійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія у хаті, нікуди не виходила. Але прочувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

         Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

     - Немає у мене ані медових стільників, ані солодкого коров’ячого масла, немає ані свіжих лісових ягід, ані горіхів, немає ані перепелиних яєчок, ані курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один – єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у моєму серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

         Така величезна сила любові була у цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозвішали, а в очах засяяла радість.

     - Ось чого не вистачало Олі, - сказав дід Опанас. – Доброго слова!

Література

1. Вовчук І. С., Петік Ю. О. Батьківський всеобуч. Матеріали для роботи з батьками учнів 1 – 4 класів. Частина 2/І. С. Вовчук, Ю. О. Петік . – Х.: Вид. Група «Основа», 2011. – 128 с.

2. Лопатіна О. О., Скребцова М. В. 50 уроків про чесноти для занять з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку/ О. О. Лопатіна, М. В. Скребцова. – Х.: Вид. Група «Основа», 2009. – 238 с.

3. Сухомлинський В. О. Вогнегривий коник: Казки. Притчі. Оповідання/ В. О. Сухомлинський. – К.: Вікар, 2008. – 200 с.

4. Сухомлинський В. О. твори в 5 – ти т. – К., 1977.

Як батькам допомогти своїм дітям виконувати

домашнє завдання

1. Пам’ятайте, що згідно з науково обґрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учень повинен витрачати:

                             1 клас – не більше 1 години;

                             2 клас – 1,5 години;

                             3 – 4 класи – до 2 – х годин;

                             5 – 6 – до 2,5 години;

                             7 класу – 3 години;

                             8 – 11 класи – 4 години.

2. Привчайте дитину користуватися годинником та не дозволяйте сидіти над виконанням домашнього завдання більше встановленого часу. Це негативно впливає на здоров’я та розумовий розвиток. На вихідні завдання не задають.

3. Не примушуйте учня переписувати виконане ним завдання декілька разів – це призводить до перевтоми, викликає небажання вчитися.

4. Не переймайтеся, якщо ваша дитина одержить за виконану роботу не таку оцінку, на яку ви очікували. По – перше, оцінка має виховну функцію, а по – друге, це не остання робота й не остання оцінка.

5. Дайте дитині самостійно пізнати радість успіху в навчанні, знайти індивідуальний підхід у розумовій праці.

6. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Але вашими оцінками повинні бути

                             «задоволений»,

                             «не задоволений».

Можна додати слово «дуже» . І будьте впевнені, що завтра ваша дитина намагатиметься зробити все, щоб ви були задоволені.